Дитина народжується з так званої дитячої ретрогенією: нижня щелепа малюка знаходиться трохи позаду щодо верхньої щелепи. В середньому, це зрушення становить 1,5 см. Таке положення нижньої щелепи можна пояснити фізіологічною необхідністю, так саме такий зсув нижньої щелепи полегшує проходження дитини по родових шляхах і зменшує можливість їх травми.
Правильне функціональне навантаження на нижню щелепу під час смоктання сприяє її швидкому зростанню. До 6-8 місяців життя (в період прорізування тимчасових різців) співвідношення щелеп повинно нормалізуватися. Але є ряд причин, які можуть серйозно впливати на процес нормалізації цього співвідношення, а саме:
- спосіб вигодовування дитини;
- шкідливі звички: багаторічне смоктання пустушки або пальця, скрегіт зубами уві сні, звичка щось гризти (олівець, ручку і т.п.), мимовільне висування вперед нижньої щелепи під час гри також здатні деформувати прикус дитини;
- можливі травми щелеп і передчасна втрата молочних зубів;
- генетична схильність;
- поза під час сну та годування дитини;
- захворювання ЛОР органів малюка або дихальної системи (особливо хронічні), при яких дитина змушена дихати через рот, і, таким чином, жувальні м’язи, розташовані в щоках, починають тиснути на зубні ряди й останні звужуються. Окрім того, нижня щелепа зсувається назад і залишається в такому положенні, що формує дистальний прикус.
Ось список тих самих «дзвіночків» (основних ознак), на які повинні звернути увагу батьки:
- Дитина грає з відкритим ротом або не може стулити губи.
- Дитина хропе або сопе уві сні.
- Дитина часто висуває нижню щелепу вперед.
- Дитина дихає через рот (!).
- Дитина неправильно вимовляє звуки, порушена дикція свистячих або шиплячих приголосних, вимова яких не передається малюку саме через неправильного прикусу зубів.
