Дентальний прикус немовляти: як можна оцінити та коли турбуватися?

You are here:

Дитина народжується з так званої дитячої ретрогенією: нижня щелепа малюка знаходиться трохи позаду щодо верхньої щелепи. В середньому, це зрушення становить 1,5 см. Таке положення нижньої щелепи можна пояснити фізіологічною необхідністю, так саме такий зсув нижньої щелепи полегшує проходження дитини по родових шляхах і зменшує можливість їх травми.

Правильне функціональне навантаження на нижню щелепу під час смоктання сприяє її швидкому зростанню. До 6-8 місяців життя (в період прорізування тимчасових різців) співвідношення щелеп повинно нормалізуватися. Але є ряд причин, які можуть серйозно впливати на процес нормалізації цього співвідношення, а саме:

  • спосіб вигодовування дитини;
  • шкідливі звички: багаторічне смоктання пустушки або пальця, скрегіт зубами уві сні, звичка щось гризти (олівець, ручку і т.п.), мимовільне висування вперед нижньої щелепи під час гри також здатні деформувати прикус дитини;
  • можливі травми щелеп і передчасна втрата молочних зубів;
  • генетична схильність;
  • поза під час сну та годування дитини;
  • захворювання ЛОР органів малюка або дихальної системи (особливо хронічні), при яких дитина змушена дихати через рот, і, таким чином, жувальні м’язи, розташовані в щоках, починають тиснути на зубні ряди й останні звужуються. Окрім того, нижня щелепа зсувається назад і залишається в такому положенні, що формує дистальний прикус.

Ось список тих самих «дзвіночків» (основних ознак), на які повинні звернути увагу батьки:

  1. Дитина грає з відкритим ротом або не може стулити губи.
  2. Дитина хропе або сопе уві сні.
  3. Дитина часто висуває нижню щелепу вперед.
  4. Дитина дихає через рот (!).
  5. Дитина неправильно вимовляє звуки, порушена дикція свистячих або шиплячих приголосних, вимова яких не передається малюку саме через неправильного прикусу зубів.

Залишити відповідь

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Надіслати