м.Київ, вул.Антоновича 28

Пн-Пт 09:00 - 21:00
Сб,Нд 10:00 - 18:00

Карта проїзду

Запальні захворювання пародонту

Bysergey

Взаємозв'язок захворювань тканин пародонту і загальної соматичної патології

Запальні захворювання пародонту (далі – ЗЗП) належать до масових стоматологічних захворювань, профілактика та лікування яких, на жаль, і досі недостатньо ефективні. За відсутності професійної допомоги ця група захворювань призводить до втрати зубів, тому лікування ЗЗП у сучасному світі залишається дуже актуальним.

Рис. 1. Приклади захворювань тканин пародонту Сьогодні ця проблема у світі має такий вигляд (Табл. 1). stat2

Учені довели: існує ціла низка загальних захворювань і чинників, що сприяють розвитку різних запальних захворювань ротової порожнини, які, в свою чергу, негативно впливають на організм. Виникає замкнене коло, розірвати яке можна тільки за тісної співпраці лікарів-стоматологів і лікарів інших спеціальностей.

faktory-riska

Достовірно відомо, що серед внутрішньої патології, яка супроводжує ЗЗП, особливе місце посідають серцево-судинні захворювання, зокрема гіпертонічна хвороба. Так, на тлі порушення мікроциркуляції, вираженої гіпоксії та пригнічення антиоксидантного захисту розвивається дисфункція ендотелію судин, що призводить до ішемії тканин пародонту і спричиняє серйозні наслідки, на жаль, не завжди зворотні.

Таке захворювання, як цукровий діабет, характеризується важкими порушеннями обміну речовин, що поступово призводять до ураження всіх органів, визначаючи поліморбідний статус хворих. ЗЗП – характерний ранній прояв цукрового діабету. Майже у 100% випадків у хворих на цукровий діабет є проблеми з тканинами пародонту різного ступеня важкості, які вирізняються яскравою клінічною картиною, агресивним перебігом, стійкістю до традиційних методів лікування та профілактики.

Роль Helicobacter pylori (далі – НР) у патогенезі різних захворювань дуже широко обговорюється у світі. Сьогодні низка авторів говорить про те, що хронічний генералізований пародонтит (далі – ГП) у певному відсотку випадків є захворюванням, асоційованим із цим збудником. За даними Д.М. Нейзберга та І.Ю. Стюф (каф. тер. стом. СпбДМУ, 2011), інфікованість ротової порожнини НР у хворих на НР-асоційовану виразкову хворобу шлунка наближається до показника 40%. А оскільки діагностика Helicobacter pylori є багатокомпонентною та високотехнологічною, її можна зробити тільки в добре оснащеній лабораторії високого рівня.

Сьогодні у світі проводять численні дослідження взаємозв'язку метаболічного синдрому (далі – МС) і ЗЗП. МС має кілька компонентів, як-от: інсулінорезистентність і гіперінсулінемія, абдомінально-вісцеральне ожиріння, первинна (есенціальна) гіпертензія та цукровий діабет (ВООЗ, 1999 р.). Неухильне поширення ожиріння та цукрового діабету другого типу серед населення світу дозволило Всесвітній організації охорони здоров'я назвати ці захворювання неінфекційними епідеміями нашого часу (ВООЗ, 1997 р.). За даними ВООЗ, опублікованими у 2003 р., на планеті 1,7 млрд осіб мають надлишкову вагу. Розвиток генералізованого пародонтиту розглядається як ускладнення МС, характеризується швидкою деструкцією кісткової тканини та найчастіше виявляється в осіб молодого віку. Ми поділяємо думку авторів, які вважають, що профілактика розвитку генералізованого пародонтиту має бути внесена до переліку заходів із запобігання МС.

Безперечно, провідну роль у розвитку ЗЗП відіграють пародонтопатогенні бактерії. За даними Socransky, для розвитку пародонтиту необхідне поєднання чотирьох чинників, а саме:

  1. Ослаблення захисних сил організму. 2. Відповідні місцеві умови. 3. Підвищений вміст пародонтопатогенних бактерій. 4. Скорочення кількості бактерій, що пригнічують розвиток пародонтиту.

Завдання лікаря-стоматолога – контролювати стан ротової порожнини, звертаючи увагу на умови, які сприяють розвитку ЗЗП. Найважливішими заходами цього спрямування є скейлінг і полірування кореня, які може здійснити лікар-пародонтолог, що має відповідну кваліфікацію та необхідне обладнання в клініці. Саме ці маніпуляції дозволяють контролювати інфекцію в тканинах пародонту. Завдяки сучасним методикам сьогодні абсолютно реально лікувати різні ЗЗП, у тому числі генералізований пародонтит, або принаймні домогтися стабілізації та тривалої ремісії хвороби.

Зі сказаного випливає, що патологія тканин пародонту часто пов'язана із загальним соматичним статусом, і неможливо лікувати ЗЗП без базової терапії основного захворювання. Крім того, дуже важливо правильно діагностувати загальний клінічний статус хворого і визначити діагноз, на тлі якого розвивається патологія тканин пародонту. Це можливо тільки за співпраці лікарів-стоматологів із лікарями-клініцистами різної спеціалізації. Саме тому наша клініка проводить лікування ЗЗП з урахуванням загальноприйнятих європейських протоколів, консервативними та хірургічними методами, і тісно співпрацює з лікарями різних спеціальностей, що дозволяє надавати стоматологічну допомогу з урахуванням соматичної патології. Це значно підвищує якість лікування наших пацієнтів. Навіть за важких форм генералізованого пародонтиту це дозволяє домогтися стійкої ремісії.

Клінічний випадок 1 (лікар: Волинська Т.Б.)

Пацієнтка К., діагноз «генералізований пародонтит (ГП) I–II ступеня», загострений перебіг, цукровий діабет II типу.

Рис. 2. Стан тканин пародонту до і через 21 день після лікування

    Клінічний випадок 2 (лікар: Волинська Т.Б.) Пацієнтка Б., діагноз «ГП II–III ступеня», загострений перебіг, порушення в ендокринній системі. Рис. 3. Стан тканин пародонту до і після проведеного лікування, через 6 місяців і один рік. Зменшення глибини пародонтальної кишені з 12 до 8 мм і 3 мм у динаміці

Загальний вигляд ротової порожнини до лікування і через рік після нього. Запалення в тканинах пародонту повністю зникло завдяки комплексному лікуванню у співпраці з лікарями суміжних спеціальностей.

stat9