м.Київ, вул.Антоновича 28

Пн-Пт 09:00 - 21:00
Сб,Нд 10:00 - 18:00

Карта проїзду

Озонотерапія

Bysergey

Озонотерапія при лікуванні запальних захворювань пародонту

Незважаючи на високий рівень розвитку стоматології, поширеність захворювань тканин пародонту в різних країнах світу сягає 98% (1). Найчастішим захворюванням пародонту є генералізований пародонтит (далі – ГП). Попри наявність у сучасній стоматології численних методик лікування з використанням новітніх технологій рівень захворюваності ГП в Україні оцінюється в 74–80% (2), і у повсякденній практиці лікарі-стоматологи стикаються з істотними проблемами при лікуванні цього захворювання, що ще раз доводить актуальність проблеми.

Один із нових немедикаментозних методів лікування і профілактики запальних захворювань пародонту – озонотерапія. В експериментальних роботах і клінічних дослідженнях були виявлені закономірності, що характеризують фізіологічні, біохімічні та імунологічні процеси перебудови, які виникають в організмі під впливом озону. Маючи високу реактогенну здатність, озон активно вступає в реакції з різними біологічними об'єктами, у тому числі зі структурами клітини. Протигіпоксичний ефект – один із найпотужніших системних ефектів озонотерапії (3). Він реалізується у двох напрямах: через поліпшення транспортування кисню і завдяки позитивному впливу на процеси утилізації кисню (4).

Сьогодні чітко визначена роль мікрофлори в ініціації та прогресуванні пародонтиту (5). Сучасні дослідження доводять, що захворювання тканин пародонту спричинені специфічними патогенними мікроорганізмами. Нещодавно вчені звернули увагу на Bacteroides forsythus, а також на P. gingivalis і A. actinomycetemcomitans як на первинних і найважливіших збудників більшості інфекцій пародонту, вочевидь пов'язаних із іншою підгрупою мікроорганізмів (C. rectus, E. nodatum, F. nucleatum, P. intermedia/nigrescens, P. micros, S. intermedium і T. denticola) як із можливими патогенними мікроорганізмами.

Протягом останніх 120 років учені намагалися зрозуміти мікробну природу захворювань тканин пародонту. Науковий погляд на зубну бляшку та мікроорганізми, з яких вона складається, змінювався від гіпотез про специфічність бляшки до припущення про її неспецифічність і знову повертався до теорії про наявність у бляшці специфічних пародонтальних патогенів. Зміна поглядів на бляшку та мікроорганізми, що її утворюють, визначала стратегію профілактики захворювань тканин пародонту і контролю за ними. Остання зміна поглядів створила підґрунтя для профілактики та лікування захворювань цього типу в майбутньому. Дослідники вивчали компоненти зубної бляшки і мікроорганізми, що її утворюють, за допомогою аналітичного обладнання. Отримані результати переконали багатьох учених-стоматологів, і зараз вони розглядають її як біоплівку.

Біоплівка – це доволі добре організована спільнота мікроорганізмів різних груп, що взаємодіють між собою. Класичним прикладом біоплівки може бути тонке нашарування на скелях, що знаходяться посеред течії, на твердих предметах на дні океанів, морів, річок, озер. Подібні біоплівки утворюються і в ротовій порожнині, де існують ідеальні умови для їх формування. Встановлено, що понад 95% ідентифікованих у природі бактерій знаходяться в біоплівках.

Ось чому дуже важливо не лише механічно видаляти біоплівку та зубні відкладення в ротовій порожнині, що зазвичай і роблять, лікуючи запальні захворювання пародонту, але й здійснювати антибактеріальний вплив на патогенну мікрофлору різними способами.

Бактерицидні властивості озону проявляються по відношенню до всіх видів грампозитивної та грамнегативної флори. Безпосередньою причиною загибелі бактерій при дії озону є, з одного боку, локальні пошкодження плазматичної мембрани у процесі озонолізу двоїстих зв'язків, а з іншого – озоноіндукована модифікація внутрішньоклітинного вмісту.

Встановлено підвищення чутливості бактерій до дії антибіотиків на тлі озонотерапії. Вплив озону на клітинні мембрани бактерій викликає окислення, а точніше, утворення пероксидів із фосфоліпідів і ліпопротеїнів клітинної мембрани бактерій, внаслідок чого відбувається її розрив (6). Антивірусна дія озону, в тому числі всі ліпо- і гідрофільні віруси, включаючи віруси гепатиту А, В і С та ВІЛ, реалізується на рівні рецепторів поверхні вірусу. При впливі озону на вірус відбувається пошкодження поліпептидних ланцюгів оболонки вірусу, що порушує його здатність прикріплятися до клітин-мішеней господаря, а також призводить до розщеплення нитки нуклеїнової кислоти, через що вірус втрачає здатність до реплікації та гине (7). Дезінфікуюча активність озону проявляється також щодо грибів і найпростіших (8). При впливі озону на міцелій патогенних грибів спочатку зазнають змін зовнішні структури міцелію (цитоплазматична мембрана), а потім до процесу залучаються внутрішньоклітинні мембранні структури й органели. Внаслідок цього впливу гіфи патогенних грибів стають плоскими, перекрученими і зморщеними, у них виникають дефекти клітинної стінки аж до повної деструкції всіх компонентів клітинної структури гриба.

У 90-ті роки ХХ століття вперше був розроблений і патогенетично обґрунтований спосіб лікування за допомогою озонотерапії гінгівіту, хронічного генералізованого пародонтиту та швидкопрогресуючого пародонтиту. При лікуванні запальних захворювань пародонту перевагу віддають методикам місцевої озонотерапії. Озонотерапію застосовують на всіх етапах комплексного лікування запальних захворювань пародонту. В нашій клініці ми використовуємо для цього німецький апарат «Озонімед», який укомплектований набором спеціальних насадок і допомагає подолати різні стоматологічні захворювання (рис. 1).

При гінгівіті та генералізованому пародонтиті після зняття над'ясенних зубних відкладень і проведення кюретажу здійснюється процедура озонотерапії. Курс лікування передбачає 5–8 процедур, залежно від вираженості запалення у тканинах пародонту. Крім того, озонотерапія ефективна на різних етапах імплантації та інших хірургічних втручань у ротовій порожнині.

Озонотерапії характерна простота застосування, висока ефективність, добра переносимість, практично повна відсутність побічних дій. У клініці ми застосовуємо озонотерапію більше 5 років і вважаємо цей метод одним із результативних. Він дозволяє підвищити якість лікування запальних захворювань пародонту, в тому числі й у віддалені терміни.

Усі автори, які застосовують озонотерапію, підкреслюють, що це потужний і безпечний метод лікування, а результативність терапії зростає при лікуванні незадавненого первинного процесу (9).

Щороку багато тисяч пацієнтів у різних країнах отримують лікування методом озонотерапії при різних захворюваннях. При цьому клінічне покращення спостерігається в більшості випадків, і немає жодних ознак токсичності через місяці та роки після закінчення лікування.

Рис. 2а. Стан тканин пародонту до лікування Рис. 2б. Стан тканин пародонту на 3-тю добу після лікування із застосуванням озонотерапії Посилання:
  1. Джерело: відомості Всесвітньої організації охорони здоров'я, 2010. 2. Данилевський Н. Ф., Сидельникова Л. Ф., Ткаченко Ф. Г., 2003; Лабунець В. А., Фоменко Н. П., Дієва Т. В., 2004; Г. Ф. Бєлоклицька, 2003. 3. Relling S. Ozonachriehten, 1985. 4. Rilling S., Viebahn R., 1985. 5. Морозова Л. В., Пожарицька М. М., Мельничук Г. М., 1998; Socransky S., Haffrejee A., 1998; Політун А. М., 2000; Косенко К. М., Мащенко І. С., 2001; Чумакова Ю. Г., 2008; Мазур І. П., 2009. 6. Eberhardt H. G., 1993. 7. Густов А. В. і співавт., 1999; Viebahn-Haensler R., 1999. 8. Lockenvit L. H. L Nature Heilk, 1983; Cardendale M. T., Griffits J., 1993. 9. Риллінг З., Фібан Р., 1986; Андрєєва Н. Н., Перетягін С. П., 1991; Баландіна М. В., Перетягін С. П., Сєроглазова Т. С., Дергунова Т. В., 1991; Алейніков С. О., Чучалін А. Г., 1997; Goldsmith J. R., Nadel J. A., 1969; Beckett W.S. et all., 1988; Beckett W. S., 1988.